Фото з http://report.if.ua/ Володимир Вакалюк говорить, що сидіти на одному місці для нього як тюрма, пише Репортер. Перед тим він уздовж і впоперек обійшов усі Карпати. Більше десяти разів піднімався на Говерлу, двічі там зустрічав Новий рік…
Понад 10 років чоловік прожив у Португалії. Змушений був їхати на заробітки через борги. Відробив і вирішив пожити трохи для себе. Там і згадав свою давню мрію – побачити світ. З португальською п’ятирічною візою це не було проблемою. Оскільки грошей на автобуси треба чимало, вирішив їхати ровером.
Перед поїздкою Володимир кілька місяців шерстив інтернет, читав усе про велотуризм і розробляв маршрут – до найменших деталей. Потім довго шукав надійний транспорт. Нарешті замовив в інтернеті американський ровер марки «Kona» вартістю 800 євро.
Спершу Вакалюк планував об’їхати 55 країн. Мав доїхати аж до Єгипту. Не вдалося, бо підвели друзі – витратили гроші, які він лишив, аби ті час від часу надсилали йому на дорогу. Каже, 20 країн «вилетіло в трубу». Зі Стамбула мусив вертатися.
Незважаючи на це, маршрут велосипедиста розтягнувся на 35 країн. В Україну він в’їхав на 112-й день подорожі. Ще 12 днів намотував педалі Одещиною, Вінниччиною, Хмельниччиною, Львівщиною до Прикарпаття, а там – через Говерлу в Іллінці.
За словами мандрівника, у Європі він за день проїжджав у середньому 102 км. По українських дорогах набагато менше.
«Один із моїх рекордів – 168 км за день, – згадує Володимир Вакалюк. – З Угорщини лишалося 70 км до румунського кордону. Вітер у спину, добрі дороги, не сильно втомлений, то заїхав аж до Сербії, от і вийшло – 168. А в’їжджаю в Україну, проїхав 68 км бездоріжжям і, не чекаючи вечора, змучений ліг спати».
Найбільше вражали дороги, каже мандрівник. «Всюди, де я їздив, вони були просто ідеальними, – говорить Володимир. – Навіть польові, у Франції».
Додає, що вражало ставлення людей – усі привітні й раді допомогти. «Мене не раз запрошували з дороги такого зарослого, бородатого до себе додому на сніданок чи обід, – пригадує Вакалюк. – Зупинялися машини, питали, чи можуть чимось допомогти. Бувало, їхали зі мною по півгодини, аби провести до потрібної траси, а потім верталися до себе додому. В автосервісі латали камери – безкоштовно».
На кордонах – жодних проблем. Прикордонники навіть фотографувалися з українцем на пам’ять. Щодо спілкування, то пан Володимир Вакалюк вільно володіє португальською, іспанською, трохи італійською та польською мовами.
Спав у наметі. Лише один раз за всю мандрівку дозволив собі переночувати у готелі під Гамбургом. Знайшов порівняно дешевий – 40 євро.
«Ще починаючи з Франції, день у день, три тижні, були страшні зливи, максимум 11 градусів тепла, – розповідає рекордсмен. – Щодня залазив у мокрий спальник, спав у болоті. Готелі дорогі, два рази переночувати і вже по поїздці. Намет, спальник, одяг не встигали висохнути. Вже фарба злазила. Кліщі по тілу обсіли, як пса. Нерви не витримували, то дозволив собі заночувати у готелі. Привів себе в порядок – гайда у дорогу».
До речі, вся поїздка Вакалюкові обійшлася у 800 євро. Гроші витрачав на харчування, паромні переправи, велосипедні камери. На їжу йшло по 5-6 євро на день. Скуповувався у дешевих супермаркетах.
Також розповідає, що «підгодовувався» по обочинах. «Румунія, Молдавія – все у волоських горіхах, ставай і їж скільки влізе, – сміється мандрівник. – Пів-Польщі в яблуках, в Італії винограду – якого лиш не хочеш. Португалія, Іспанія – абрикоси, персики, мандарини, ківі, у Греції дуже багато мигдалю. А в нас здебільшого хащі…».
У містах Вакалюк надовго не затримувався. Зате практично з кожного додому привіз невеличкі пам’ятки. Підбирав гілки чи коріння дерев, вирізав із них химери, коли був час. Усе це віз із собою. Отак, каже, вище голови поскладає та їде. Зараз має таких під сотню. Кожна фігурка підписана, з якого міста, країни.
До речі, в Португалії чоловік цим і заробляв – робив на продаж такі незвичні дерев’яні скульптури.
Зараз Володимир Вакалюк знову планує їхати в Португалію, аби підзаробити на новий рекорд. Хоче пройти пішки з Лісабону в Іллінці, обійшовши 18 країн.
